Газові домовленості України і Норвегії б'ють по аргументах "Газпрому" / Фото: Сергій Ніколаєв
Поїздка влітку в Норвегію спікера ВР Олександра Турчинова і візити керівництва НАК "Нафтогаз України" у вересні дали несподіваний результат. 3 жовтня НАК оголосив про підписання контракту на поставки природного газу з норвезької нафтогазовидобувної компанією Statoil, найбільшим акціонером якого є уряд Норвегії з 67% акцій, і початок поставок з 1 жовтня через Словаччину, пише "Деловая столица".
В НАК зазначили, що це перше така угода між "Нафтогазом" і Statoil. За словами глави правління "Нафтогазу" Андрія Коболева, численні інтерконнектори газу, які були побудовані протягом останніх декількох років в Європі, дозволять істотно поліпшити енергетичну безпеку як для ЄС, так і для України. "За дуже короткий проміжок часу, нам вдалося розібратися і використовувати стандартні європейські практики з торгівлі газом, в тому числі контракти EFET (Європейської федерації енергетичних трейдерів), вбудувати ці практики в рамки внутрішнього українського законодавства. Ця угода є символом нашої віри в те, що "Нафтогаз" може змінитися. Вона також на практиці доводить нашу прихильність реформам і здатність діяти згідно з нормами ЄС", – розповів головний радник голови правління НАК Юрій Вітренко.
Деталей контракту і цінові параметри сторони не розголошують. Відомо тільки, що з 1 жовтня НАК почав отримувати природний газ за контрактом з норвезької нафтогазовидобувної компанії Statoil. Поставки палива здійснюються через словацький газовий коридор в обсязі близько 12-15 млн куб. м на добу.
Важливо не те, який ресурс і в якій кількості купує Україна у норвежців. Важливо те, що контракт зі Statoil вибиває з рук "Газпрому" головний козир – звинувачення, в першу чергу, його європейських партнерів, що вони займаються реверсом газу, поставленого з Росії в Україну, хоча це не передбачено їх контрактами.
Перешкоджати реверсу "Газпром" розпочав у вересні, коли стало зрозуміло, що ця затія може допомогти Україні пережити зиму формально без поставок російського газу безпосередньо в нашу країну. Зокрема, у вересні 2014 імпортувала з боку Європи 986 млн куб. м природного газу. З боку Словаччини – 779 млн куб. м газу, з боку Польщі – 117 млн куб. м, з боку Угорщини – 90 млн куб. м. Тоді як за весь 2013 імпортували з Європи 2,132 млрд куб. м природного газу.
Росія у відповідь скоротила поставки газу до Польщі, а кілька днів тому – в Словаччину. В ЄС діє так званий "Третій енергопакет" – зведення правил, що регулюють роботу у сфері поставок і розподілу енергоносіїв. Головний його постулат говорить, що міжнародне транспортування газу і внутрішня дистрибуція повністю відокремлені від продавця. А сам ринок – максимально лібералізований. Поставками газу кінцевим споживачам займаються компанії. За даними Eurostat, якщо у східній Європі їх, як правило, 5-20 на країну, то в Німеччині – близько 900. А частка найбільшої німецької газової компанії E.ON не перевищує трьох десятків відсотків.
Наприклад, поставляючи газ зі Словаччини, у "Нафтогазу України" не було контракту з найбільшою тамтешньої газовою компанією – SPP. Ресурс поставлявся всього лише через цю країну за контрактами, укладеними з іншими європейськими трейдерами, зокрема, з Німеччини (наприклад, RWE). Одним словом, газовий ринок ЄС це один великий котел, в якому змішується газ, що поставляється з різних джерел, і вже на ньому, на вільному ринку, його купує "Нафтогаз". У цьому світлі контракт з норвезькою Statoil нічим не відрізняється від десятків інших. З одним винятком. Statoil сама видобуває газ. І грає не меншу роль в його забезпеченні Європи, ніж Росія. І поки "Нафтогаз України" мав контракти тільки з трейдерами, в "Газпромі" наполягали, що сам газ – з Росії. Тепер же цей аргумент Кремлю буде застосовувати неможливо.