Михайло Гончар / Фото: Данило Павлов
Якби "Північний потік" був реалізований у тому вигляді, в якому він був задуманий, він не уявляв би проблему для українського транзиту газу – але у випадку з цим газопроводом Росія маніпулює Україною та Європою або відверто обманює їх, вважає президент Центру глобалістики " стратегія XXI "Михайло Гончар.
За його словами, спочатку "Північний потік" повинен був з'єднати нове гігантське родовище газу – Штокманське – з європейським ринком.
"З Баренцева моря газопровід мав пройти через територію Росії, Фінляндії, через Балтійське море до Німеччини. Немає ніяких питань. Це нове джерело газу, родовище-гігант, новий маршрут, відповідно, і жодним чином він би не був обхідним щодо України. Цей проект розглядався ще з 90-х років, а потім раптово "Газпром" змінив прив'язку цього проекту не до Штокманського родовища, яке, як виявилося, вони не змогли розробити, а до Сибирсько-ямалського газу", – розповів Гончар.
Експерт зазначив, що така зміна стартової точки газопроводу була невипадковою.
"Мало хто звертає увагу, що ця переорієнтація сталася після появи офіційної енергетичної стратегії РФ в 2003 році, де і були зафіксовані обхідні моделі і де було чітко зафіксовано, що Росія використовує енергоресурси й інфраструктуру в якості інструменту проведення внутрішньої і зовнішньої політики. Вони цим скористалися , а далі стали просто переконувати всіх у тому, що Україна – ненадійна транзитна ланка, що там стара газотранспортна система і там завжди нестабільно і що нічого не поробиш, що потрібно будувати обхідні газопроводи через Балтику і Чорне море", – пояснив Гончар.
Таким чином, в результаті реалізації цієї політики Росії в своєму час з'явився і "Блакитний потік" через Чорне море, і "Північний потік", і зараз йдеться про "розвиток того, що було прийнято стратегічно в 2003 році", зазначив Гончар.
"Тут можна констатувати, що Росія діє досить системно і послідовно. Діє не тільки зовнішнім масивом пропаганди, але і з тих країн, які були визначені як ключові не тільки з точки зору ринків цих країн для газу, але і з точки зору відповідної політичної підтримки", – резюмував експерт.
Раніше помічник держсекретаря США у справах Європи і Євразії Уесс Мітчелл заявив, що проекти газопроводів "Північний потік – 2" і "Турецький потік" є загрозою для західних країн.
Нагадаємо, Данія може заблокувати "Північний потік – 2", оскільки залишилася єдиною країною, яка ще не видала дозвіл на його будівництво. Як відомо, 7 червня уряд Швеції видав компанії Nord Stream 2 дозвіл на прокладання газопроводу "Північний потік – 2". У Німеччині "дали добро" на "Північний потік – 2" ще в січні-2018. Пізніше таке ж рішення ухвалила Фінляндія.
Україна розраховує, що якщо законодавство Європейського Союзу в енергетичній сфері буде поширено на проект "Північний потік – 2", його спіткає доля, що і "заморожений" в грудні 2014 року "Південний потік".
"Північний потік – 2" повинен пройти по Балтійському морю, з'єднавши постачальників у Росії зі споживачами в Європі, його довжина становитиме понад 1,2 тис. км. Передбачається, що пропускна здатність газопроводу становитиме 55 млрд кубометрів газу на рік. Вартість проекту оцінюється майже в 10 млрд євро. Партнери по проекту: "Газпром", Engie, OMV, Shell і дві німецькі компанії – BASF і Uniper.