Взаємовиручка. Члени клубу зупиняються допомогти / Фото: Олександр Яремчук
Зростання автоклубного руху в Україні почалося в середині нульових. "У 2005-2007 рр. В Україні прийшло кредитування. Народ став брати позики і змітати машини – та так, що в автосалонах черзі стояли! – згадує один із засновників Спілки автоклубів Дмитро Ретроград' (ветерани клубного руху пам'ятають його ще під ніком ДмитроАвто). – Але нові власники машин раптом стикалися з проблемами, які не могли вирішити самостійно. Пробите колесо, тріснула фара, поміняти масло – що з цим робити? Як боротися з даішниками? Де краще страхуватися? Люди молоді, просунуті, з доступом до інтернету, починали шукати інформацію там. У той час ще не було соцмереж, але були популярні форуми. Так і з'являлися перші майданчики для спілкування".
І незважаючи на розвиток соцмереж, автомобілісти як і раніше вважають за краще форуми – для них комунікаційним центром є форум на клубному сайті.
"З'явилися три основних види клубів, – розповідає ще один з батьків Союзу автоклубів – Дядя Фара. – По-перше, це клуби любителів конкретної марки або моделі. По-друге – регіональні клуби, які об'єднують автолюбителів якогось міста або області, незалежно від того, на чому вони їздять. і по-третє, клуби за інтересами: стрітрейсерів, позашляховиків, любителів тюнінгу, ретро-автомобілів тощо".
РАЗОМ МИ СИЛЬНІШІ, ЧИ НАВІЩО КЛУБ
" Форум в клубі другорядний , спілкуватися можна і в соцмережах , – розповідає Дядя Фара . – Головне в автоклубі – це взаємовиручка " . Клубні машини , як правило , прикрашені наклейкою . І якщо таке авто виявилося на узбіччі з увімкненою " аварійкою " , то побратим обов'язково зупиниться допомогти – якщо , звичайно , він побратим по духу , а не просто формальний учасник . Не допомогти своєму в складній ситуації – для автоклубного руху один з " смертних гріхів " .
КОНСУЛЬТАЦІЇ.Нікуди не поділася і функція передачі досвіду. "Соцмережі вбили формат форумів, – ділиться Дмитро Ретроград'. – Вони перестали бути настільки цікаві, як раніше, багато з них розпалися". Зараз клубний рух, за його словами, становить 15% від того, що було на піку розквіту. Проте на клубних форумах тривають обговорення, є розділи, присвячені актуальним темам – від заміни коліс до юрпитань. Серед членів клубу неважко знайти професіоналів в різних областях, які можуть дати раду. Автолюбитель-новачок може швидко пройти там "лікнеп" з найважливіших питань. Але і тим, хто за кермом десятиліття, купивши машину нової для себе марки, є сенс зареєструватися у відповідному клубі: це вбереже від багатьох "шишок".
ДЛЯ ДУШІ. Як і раніше , клуби залишаються місцем об'єднання людей . В їх рамках проводиться багато зустрічей і поїздок – розважальні , пізнавальні , соціально корисні . Дядя Фара наводить приклад , як одного разу вони їздили в Полтаву мити в музеї літаки або допомагали дитячому будинку .
ЗВІДКИ БРАТИ ГРОШІ
ПЛАТНЕ.Ряд клубів встановили обов'язкові внески для своїх членів . Вони можуть бути чисто символічними ( 50-100 грн в рік ) , але при великій кількості учасників набігає пристойна сума . Натомість учасник отримує клубну картку , яка може давати йому певні вигоди – наприклад , знижки у партнерів клубу : СТО , автомагазини , автомийки тощо . У цьому відношенні наш автоклубний рух слідує за західними зразками з великим запізненням .
" В Європі участь в автоклубах платна . Але вони гарантують своїм членам професійну допомогу в складних ситуаціях і страховий захист . Більш того : наприклад , німецькі клуби проводять краш – тести , тестують дитячі сидіння тощо . У Великобританії займаються лобізмом законопроектів . Про один з клубів говорять , що це четверта екстрена служба – після поліції , швидкої допомоги і пожежників " , – розповідає директор з маркетингу British Auto Club Роман Степановський . У нашій країні такого ще немає , але перші ластівки вже з'являються .