Вони збирають на старість ще з молодих років. І можуть бути впевнені, що їхні гроші лише примножуватимуться, а не пропадуть або знеціняться. Європейці вже давно впровадили у себе накопичувальну пенсійну систему – гроші з зарплати щомісяця перераховують на особистий рахунок людини в спеціальному фонді.
З цієї суми потім платять ще одну пенсію. Часто не меншу, ніж звичайна державна. Законопроект, який повинен впровадити цю систему і в Україні, – давно лежить у Верховній Раді. Чи можна застосувати європейський досвід в Україні?
Вони ходять до кафе і в ресторанів, вони багато подорожують, вони плавають на круїзних лайнерах. Європейські пенсіонери збирали собі на старість багато років – і тепер вони можуть собі це дозволити.
І насамперед – йдеться про пенсіонерів із західної Європи. Німці, швейцарці, французи, бельгійці – йдучи на заслужений відпочинок – отримують довгоочікувану можливість пожити для себе. І побалувати себе навіть тим, на чому раніше – економили.
Але за рахунок чого? Всі ці люди – по суті – отримують не одну пенсію – а відразу дві. Перша – від держави. А друга – це накопичувальна пенсія. Це гроші, які щомісяця відкладалися з зарплати людини на її особистий пенсійний рахунок. У спеціальному фонді. З кожним роком – сума збільшується. І з виходом на законний відпочинок – накопичені гроші і стають тією самою додатковою пенсією.
Французький пенсіонер П'єр-Марі працював архітектором. Але і зараз не сидить склавши руки. Розводить бджіл, продає свій мед, здає кімнату в своєму будинку туристам. Хоча його пенсія від держави – за нашими мірками – здається величезною.
Він отримує тисячу сто євро. Для порівняння – в Україні середня пенсія в перекладі на валюту ЄС – шістдесят євро.
Але ж крім державної – цей чоловік отримує пенсію ще й зі свого особистого накопичувального рахунку. Це додатково – тисячу двісті євро. Це ті гроші, які він відкладав із зарплати все життя. І у Франції – людина може сама вирішувати, як розпоряджається накопиченою сумою.
"Я думаю над тим, чи не забрати всю суму відразу. Це близько 30 тисяч євро. Отримувати регулярні виплати – це одне. Але ж якщо я помру – то не отримаю всіх цих грошей", – говорить він.
У Франції участь в накопичувальній пенсійній системі є добровільною. Людина може сама вирішувати – відкладати їй гроші до спеціального фонду чи ні.
А ось у багатьох інших європейських країнах – ця система обов'язкове. У працюючих людей забирають частину грошей із зарплати автоматично і перераховують ці кошти на їх особистий пенсійний рахунок. Таку систему планують впровадити в Україні. Урядовий законопроект уже більше року лежить у Верховній Раді.
Тим часом, в Естонії подібна система вже діє. І ввели цю обов'язкову накопичувальну пенсію в Естонії відносно недавно – тільки 2002 року. Та й обов'язковою участь в цій системі є не для всіх, а тільки для людей 1983 року народження і молодше.
Тобто людей, яким тридцять п'ять років і менше. Людям старше тридцяти п'яти в Естонії дали можливість вибору – приєднуватися до накопичувальної системи чи ні. До речі, точно так же хочуть зробити і в Україні.
Ганна Вершик працює викладачем в одному з університетів Таллінна. Їй сорок дев'ять років. Так що та сама можливість вибору у неї була. І вона вирішила приєднатися до накопичувальної системи.
Їй – сорок дев'ять років. До пенсії вже не так уже й далеко, але все ж на її особистому рахунку в спеціальному фонді на той час має накопичитись хороша сума.
Ось як влаштована накопичувальна система в Естонії. Від суми зарплати співробітника – відраховують два відсотки на його особистий рахунок в спеціальному фонді. Ще чотири відсотки сюди ж перераховує підприємство, де він працює. Таким чином, виходить шість відсотків. І так – кожен місяць. Знаходяться гроші в банку-зберігачі. Але вони не просто лежать там, а інвестуються в різні цінні папери - акції, облігації. Таким чином приносять прибуток, захищаючи заощадження від інфляції.
Жодного випадку, коли б гроші з фондів зникали, ще не було. Навіть під час кризи 2008-2009 років.
Яка сума зараз на Вашому особистому рахунку в накопичувальному пенсійному фонді? Куди ці гроші інвестуються? Все це громадяни Естонії можуть побачити – варто тільки зайти в інтернет на своєму комп'ютері або навіть мобільному телефоні. Віра Коник – українка, яка вже давно живе в Таллінні. Вона теж вирішила стати учасником накопичувальної системи.
Вона ще пам'ятає, як у людей згорали гроші на книжках в Ощадбанку СРСР. Але за свій накопичувальний пенсійний рахунок у Естонії Віра не переживає.
Але більшість естонців передпенсійного і пенсійного до накопичувальної системі не приєдналися. І на додаткову пенсію вони розраховувати не можуть. Середня ж пенсія від держави в цій країні близько чотирьохсот євро. Чи достатньо це для життя? Деякі люди кажуть – мало. Особливо скаржаться вихідці з Росії, яких тут дуже багато.
А ось корінним естонцям – вистачає.
Багато естонців замість того, щоб збирати на пенсію, збирали гроші на будівництво будинку своєї мрії, в якому можна буде прожити на старості років.
Жити на березі моря посеред соснового лісу – тут це не вважається розкішшю.
Її звуть Реет Валінг. Жінці сімдесят років. Другу пенсію вона не отримує. Каже – це був її свідомий вибір – від накопичувальної системи вона відмовилася. Все до останнього Реет відкладала, щоб побудувати будинок. І потім – переїхала сюди з Таллінна.
Ціна за централізоване опалення в місті дуже висока. Мінімум половина пенсії б йшла на це. А тут у неї фінська пічка. Набагато економніше і набагато комфортніше.
На те, щоб купити дрова, на якісне харчування, на речі першої необхідності державної пенсії вистачає, каже Реет. А ось на те, щоб подорожувати, або навіть на те, щоб купувати собі книги, вже ні.
Жінка – як тільки вийшла на пенсію – пішла вчитися. Отримала другу освіту. І тепер продовжує працювати. Якщо раніше вона була радіоведучою, то тепер веде курси для безробітних. Каже – їй важливо бути в русі, а не сидіти склавши руки.
Лідія Лаане – українка, яка ще в сімдесятих переїхала до Таллінна. Другу пенсію отримує. П'ятнадцять років тому, коли почала працювати накопичувальна система, жінка приєдналася до неї. І тепер, коли Лідія вже досягла пенсійного віку, зі свого особистого накопиченого рахунку вона отримує ту саму другу пенсію. Близько 45 євро щомісяця.
До цього додаємо державну пенсію – і в сумі виходить близько 450 євро. І плюс пенсія чоловіка. Жити можна – говорить Лідія.
Але все ж сума другої пенсії в сорок п'ять євро, за мірками ЄС, здається дуже скромною.
В Естонії суму виплат визначає страхова компанія. Яким чином? Вона прораховує, скільки людина ймовірно може прожити на пенсії, скільки грошей у неї накопичилося на рахунку. З цих даних за спеціальними формулами і виводять розмір щомісячної виплати. А раптом вона помре через декілька років або навіть через кілька днів після виходу на пенсію? Тоді гроші залишаються у страховиків – це стає їх прибутком. Але якщо ж людина виявиться довгожителем і проживе набагато більше, ніж розрахували страховки, вона все одно до кінця життя отримуватиме свою другу пенсію. У збиток і на зло страховій компанії – як тут жартують. А ось як в тій же Франції всю накопичену суму відразу тут забрати не можна.
Багато експертів в Естонії вважають це неправильним. А ось в естонському уряді кажуть, що по-іншому зараз не можна. Даси людині всю суму відразу, а вона її бездумно розтрачує. Але ж потрібно, щоб ці гроші стали для неї підтримкою і в глибокій старості. Адже державна пенсія, порівняно з іншими країнами ЄС, невелика.
Більшість людей не схильні думати про глибоку старість і живуть сьогоднішнім днем – на це скаржаться і в американському уряді. У США свої пенсійні накопичення забирати дозволяється. При чому навіть до досягнення пенсійного віку. І люди цим часто бездумно користуються.
В Україні ж до парламенту ось-ось подадуть законопроект про пенсійну реформу. Але перехід до накопичувальної системи – такої, як в тій же Естонії, – там не передбачений. Про це сказав міністр соцполітики. Пояснює – в країні плачевна ситуація і з основними – державними пенсіями. Спочатку потрібно навести порядок тут. А вже потім братися за наступний етап.