З податку на нерухомість, мабуть, хотіли виключити корупційний / Фото: Анастасія Іскрицька
З початку цього року набули чинності зміни до Податкового кодексу, якими введено нові правила оподаткування нерухомості в Україні. Спочатку влада хотіла стягувати податок з абсолютно всіх власників квадратних метрів, але потім вирішила звільнити від нього власників квартир загальною площею до 60 квадратних метрів і будинків до 120 "квадратів" (з урахуванням всіх споруд на ділянці). Про це пише "Деловая столица".
Якщо площа житла перевищує встановлений мінімум, то за кожен "зайвий" квадратний метр доведеться платити раз на рік. До 1 лютого місцева влада повинна визначити ставки податку, верхня межа якого становить 2% від мінімальної зарплати (станом на 1 січня звітного року) за кожний "квадрат". Цього року – це 24,36 грн. за один квадратний метр.
Тобто, власнику скромної "троячки" площею 65 "квадратів" в панельному будинку доведеться цього року заплатити за 5 "зайвих" метрів 121,8 грн. "Сума податку на квартири, в цілому-то, невелика. Але от для жителів села це може стати серйозною проблемою, адже податком буде обкладатися не тільки будинок, але і всі будівлі на ділянці – сараї, гаражі, літні кухні і так далі" – розповів президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Якщо загальна площа будинку і всіх будов складе, наприклад, 150 квадратних метрів, то за "зайві" 30 "квадратів" селянину треба буде заплатити 730,8 грн. в рік. Для сільських жителів це великі гроші.
Теоретично місцева влада може знизити податок на нерухомість хоч до однієї копійки за квадратний метр на рік або збільшити "пільгову" площу в кілька разів. Але жителям великих міст навряд чи можна буде розраховувати на поблажку. "Ми будемо пропонувати встановити податок на житлову нерухомість у Києві за максимальною ставкою, дозволеною законом", – повідомив голова постійної комісії Київської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Андрій Странніков. У Харкові, Сумах та інших обласних центрах також не збираються опускати верхню "планку" податку на нерухомість. А от депутати сільрад, швидше за все, підуть назустріч своїм односельчанам.
Уникнути сплати податку на нерухомість можна, "поділившись" нею з родичами. Наприклад, якщо половину квартири площею 120 квадратних метрів "записати" на іншу людину, то на кожного з власників прийдеться по 60 "квадратів", які не оподатковуються. У такому випадку господарі апартаментів в новобудові не будуть нічого платити, на відміну, скажімо, від власника 4-кімнатної квартири в напіврозваленій "сталінці".
Соціальна справедливість податку на нерухомість викликала сумніви у експертів. Аналогічна модель застосовувалася в середньовічній Європі, коли податок брали виходячи з кількості вікон у будинку.
"Щоб цей податок був справедливим і адекватним, за базу оподаткування слід брати не метри, а вартість нерухомості", – переконана президент Ліги експертів Світлана Бовсуновська. Логічно, що власник елітної квартири в центрі Києва повинен платити більше, ніж власник аналогічної за площею "розвалюхи" де-небудь в Черкаській області.
Але існує й інша точка зору – Україна ще "не доросла" до того, щоб прив'язувати ставки оподаткування до вартості об'єктів. "Можна прийти до оцінювача з "аргументом" в конверті, і ваш палац оцінять в 100 грн. Модель з оподаткуванням площі більше оптимальна для таких країн, як Україна. Так, наприклад, розраховується податок на нерухомість в Чехії і Польщі", – говорить експерт з питань бюджету Асоціації міст України Олександр Слобожан. Крім чехів і поляків, податок залежно від площі об'єкта стягують ще словаки. А ось, наприклад, у Польщі щорічний податок на майно встановлюють місцеві податкові органи, але є максимально допустимі ставки (для житлових приміщень – 0,16-0,2 євро за квадратний метр).
Найбільш поширений варіант оподаткування нерухомості в світі – на основі оціночної вартості. Так рахуються суму податку в США, Швейцарії, Швеції, Данії, Японії, Південній Кореї, Австралії та інших країнах. Наприклад, у Болгарії, Нідерландах і Словенії мінімальна ставка складає 0,1% від вартості нерухомості, в Туреччині та Фінляндії – 0,3-1,4%, в США вона варіюється від 1,5% у Флориді до 11,5% в Нью-Йорку.
Третій варіант оподаткування нерухомості застосовується у Великобританії та Франції, де існує фіксована плата, розмір якої встановлюють муніципалітети. Наприклад, британці в залежності від регіону віддають за нерухомість приблизно 230-3000 євро в рік. До речі, саме британські платники податків платять також найвищі податки на нерухомість відносно до валового внутрішнього продукту: за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, податок на нерухомість у Великобританії дорівнює 4% ВВП. Для порівняння – в Німеччині, Швеції та Чилі надходження від податку на нерухомість складають 1% ВВП.
Соціальна справедливість податку на нерухомість викликала сумніви у експертів. Аналогічна модель застосовувалася в середньовічній Європі, коли податок брали виходячи з кількості вікон у будинку.
"Щоб цей податок був справедливим і адекватним, за базу оподаткування слід брати не метри, а вартість нерухомості", – переконана президент Ліги експертів Світлана Бовсуновська. Логічно, що власник елітної квартири в центрі Києва повинен платити більше, ніж власник аналогічної за площею "розвалюхи" де-небудь в Черкаській області.
Але існує й інша точка зору – Україна ще "не доросла" до того, щоб прив'язувати ставки оподаткування до вартості об'єктів. "Можна прийти до оцінювача з "аргументом" в конверті, і ваш палац оцінять в 100 грн. Модель з оподаткуванням площі більше оптимальна для таких країн, як Україна. Так, наприклад, розраховується податок на нерухомість в Чехії і Польщі", – говорить експерт з питань бюджету Асоціації міст України Олександр Слобожан. Крім чехів і поляків, податок залежно від площі об'єкта стягують ще словаки. А ось, наприклад, у Польщі щорічний податок на майно встановлюють місцеві податкові органи, але є максимально допустимі ставки (для житлових приміщень – 0,16-0,2 євро за квадратний метр).
Найбільш поширений варіант оподаткування нерухомості в світі – на основі оціночної вартості. Так рахуються суму податку в США, Швейцарії, Швеції, Данії, Японії, Південній Кореї, Австралії та інших країнах. Наприклад, у Болгарії, Нідерландах і Словенії мінімальна ставка складає 0,1% від вартості нерухомості, в Туреччині та Фінляндії – 0,3-1,4%, в США вона варіюється від 1,5% у Флориді до 11,5% в Нью-Йорку.
Третій варіант оподаткування нерухомості застосовується у Великобританії та Франції, де існує фіксована плата, розмір якої встановлюють муніципалітети. Наприклад, британці в залежності від регіону віддають за нерухомість приблизно 230-3000 євро в рік. До речі, саме британські платники податків платять також найвищі податки на нерухомість відносно до валового внутрішнього продукту: за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, податок на нерухомість у Великобританії дорівнює 4% ВВП. Для порівняння – в Німеччині, Швеції та Чилі надходження від податку на нерухомість складають 1% ВВП.