/ Фото: AFP
В Україні планують закрити збиткові шахтита знайти гірникам нову роботу – таку заяву зробили в уряді та "підлили оливи до вогню". Адже протягом останніх кількох місяців шахтарі з державних підприємств перекривали автотраси, страйкували і відмовлялися підніматися на поверхню через мільярдний борг по зарплатах. І тут вони дізналися, що доведеться шукати нову роботу. Втім, міністр розвитку громад і територій Денис Шмигаль відразу заспокоїв гірників: мовляв, їх професійна переорієнтація ляже на плечі держави. Адже мова йде про 51 українське місто, де є шахти.
Загалом епопея з ліквідацією збиткових підприємств в Україні має багату історію. Кожен новий уряд і президент хотіли реструктуризувати галузь. І досвід з перенавчанням гірників теж був. Новости "Сьогодні" дізнавалися, що має статися, щоб українські шахти вижили. Для цього наші кореспонденти подивилися на два різних життя гірників: одні ледве зводять кінці з кінцями, а інші – повертаються із заробітків на рідні шахти.
Бригадир державної шахти "Капітальна" в Донецькій області Анатолій Кочаш показує гору вугілля, яка виявилася нікому не потрібною. Це вугілля могло би стати зарплатою для двох тисяч гірників, але держава не змогла його продати.
"З літа катастрофа така! Різне було, але такого ще не було. Виплачено підземним робочим 10% листопадової зарплати, трохи більше половини грудневої ... Тобто листопад пропустили, не стали давати. Потім, колись ... З реалізації, якої немає", – нарікає Кочаш.
Така ситуація призвела до страйку на "Капітальній". На початку лютого півсотні працівників просто відмовилися підніматися на поверхню. А ще підприємство не змогло заплатити за електроенергію – це означає повну зупинку підприємства і втрату будь-якої надій.
Протести прокотилися хвилею й іншими шахтами України. Через схожі проблеми. Так, четверо гірників голодували на "Львіввугілля", півсотні шахтарів цієї ж шахти перекривали міжнародну трасу Львів – Рава-Руська; робочі шахт "Карбоніт" і "Гірська" на Луганщині голодували разом з сім'ями. Відразу кілька протестів пройшли в Кривому Розі, Києві і Мирнограді. З-під землі відмовилися підніматися гірники шахти "Тошківська". А ще страйк почався на держпідприємствах "Південнодонбаська – 1" і "Шахта ім. М.С. Сургая".
Дві державних субвенції по 16 млн гривень, які виділили "Капітальній" – це мізер, каже Кочаш.
"2020 роком закривають 2019-й. Бути без зарплати, а потім тобі якийсь шматочок дають ... І ти не знаєш, куди його ткнути – чи то за світло заплатити, то є борги роздати", – розповідає бригадир.
Мирноград – шахтарське місто з населенням 50 тисяч осіб. Те, що міський бюджет, м'яко кажучи, не тріщить від грошей, видно відразу. Тому і криза на держпідприємстві "Мирноградвугілля", до складу якого входить шахта "Капітальна", моментально відобразився на добробуті городян.
"Ми з шахтарями знаходимося, як то кажуть, в одному човні. І від того, як стабільно вони працюють, як стабільно отримують заробітну плату, залежить як йдуть відрахування до місцевого бюджету. Ми не можемо спрогнозувати бюджет, який дозволив би нам ремонт асфальтового покриття ... і так всюди, за всіма напрямками. Ми зменшимо асигнування на ремонт шкіл і дитсадків. Тут єдиний вихід – тільки зовнішні джерела ", – розповідає міський голова Мірнограда Олександр Брикалов.
Мер поки відкидає навіть думку про те, що називати Мирноград депресивним містом, але прогнози дає невеселі.
"Якщо не будуть працювати наші державні шахти, якщо їх не приватизують, то міста не буде, місто вимре", – говорить Брикалов.
У сусідньому Покровському з нічної зміни на приватній шахті "Покровська" повертається Олена Шаповаленко. Її чоловік, навпаки, заступає на зміну – на тій же шахті. Але чоловік і жінка встигають разом поснідати. Холодильник на їхній кухні – в магнітах з подорожей. Правда з-за кордону поки магнітів немає. Але це тимчасово, впевнені у сім'ї.
"У нас стабільна зарплата, яка дозволяє нам і відпочити, і одягнутися, і взутися. Всі магніти – це ми самі були всюди ... Закордонні паспорти зробили. Хочеться поїхати в Туреччину, все до Туреччини їздять, і мені дуже подобається Єгипет", – каже Олена.
Андрій Шаповаленко працює в групі, яка відкачує з шахти вибухонебезпечний метан і будує системи вентиляції. Незважаючи на важку роботу, чоловік запевняє, що готовий працювати і на пенсії.
"Хочеться машину поміняти, на щось більш новіше, краще. І треба свій будинок купити – не квартиру, а будинок. На цій шахті у нас все конкретно – аванс, зарплата, все щомісяця", – говорить Андрій.
Всього в шахтоуправлінні "Покровське" – понад сім тисяч працівників. Щотижня тут приймають по 400 резюме від бажаючих працевлаштуватися. 40 кандидатів запрошують на співбесіду. І кожен восьмий з них вже побував на заробітках за кордоном, а тепер повернувся, щоб підтримати рідне місто. Директор шахти Валерій Яковенко запевняє: робота буде.
"Розробляються пласт, далі будуть інші стовбури ... Промислові запаси налічують понад 200 млн тонн. Термін розробки – близько сорока років", – говорить він.
Інвестиції у видобуток на Покровському родовищі вже перевищили мільярд гривень. Але подальший розвиток шахти і міста буде залежати від того, чи дасть Антимонопольний комітет дозвіл на повну покупку шахтоуправління. Поки що компанії "Метінвест" належить тільки чверть підприємства.
Державний вуглевидобуток тим часом досягнув межі. Це визнають і в Кабміні, а тому пропонують вирішувати проблему кількома способами. Найрадикальніший – закривати нерентабельні шахти, перекваліфікувати шахтарів і віддавати підприємства приватним інвесторам. Але чіткого плану дій поки немає.
"Один шлях – переведення людей, які можуть, на перспективні шахти. І дуже важливо запропонувати людям альтернативну роботу. Зараз в рамках "Великого будівництва" в Україні, яке стартує з 1 березня є можливість таке запропонувати – можна знайти роботу, яка не генерує борги по зарплатах, пропонує нове майбутнє і є менш небезпечною", – заявляє міністр енергетики Олексій Оржель.
Тобто виживуть найсильніші – з десятків шахт вціліє не більш семи. Позафракційна нардеп Вікторія Гриб стверджує, що у держави немає права на помилку в такій реформі. Інакше ціною стане гуманітарна криза в цілому регіоні.
"Можна перекваліфікувати. Але щоб перекваліфікувати треба розуміти, під що. Треба залучати інвесторів. У тих регіонах можна вже сьогодні говорити про індустріальні парки, про вільні економічні зони – для того, щоб інвестору було вигідно. Щоб він прийшов і зробив нові робочі місця, щоб у шахтарів була робота ", – пропонує Гриб.
А тим часом борг перед вугільниками вже перевищив мільярд гривень, кажуть у профспілках. Там впевнені, що вибір методів вирішення проблеми невеликий.
"Що врятувало б шахти? Необхідно залучити інвестиції в підприємства вугільної промисловості. Або шукати ефективного інвестора і віддавати на приватизацію, або держава повинна передбачити кошти в бюджеті, як це робилося в минулі роки", – констатує голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.
У вівторок, 25 лютого, гірники зберуться на зустріч з урядом, щоб спільно обговорити план дій. Очікують, що розмова відбудеться за участю президента Володимира Зеленського.
Раніше сайт "Сьогодні" також писав про те, що уряд намагається впоратися з проблемою заборгованості по зарплаті гірникамі гасить її частинами. Так 10 лютого Кабмін перерахував 163 млн гривень на зарплати шахтарям.