Яку енергетичну стратегію вибирають для України

На початку червня керівники Міненерго на засіданні профільного комітету ВР презентували проект оновленої Енергетичної стратегії України до 2035 року. Міністр Ігор Насалик заявив, що "Енергетична стратегія України до 2035 року: безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність" визначає стратегічні орієнтири розвитку паливно-енергетичного комплексу країни".

Нині діюча Стратегія була прийнята 2013 року і вже не відповідає нинішнім реаліям. Щоб і новий документ не застарів так само швидко, передбачається уточнювати його раз на три роки за результатами аналізу на предмет відповідності поточним обставинам, умовам, технологіям і з урахуванням підсумків виконання планів заходів, які розроблятимуться Кабміном на 3-5 років. Тому в документі зараз детально викладені тільки цілі і завдання першого етапу, для подальших ця робота повинна бути проведена пізніше.

Вважається, що результатом реалізації Енергетичної стратегії має стати перетворення паливно-енергетичного комплексу країни з проблемного, що вимагає постійної державної підтримки, на сучасну конкурентоспроможну і ефективну галузь – локомотив модернізації економіки, здатну до сталого розвитку в довгостроковій перспективі.

Після розгляду комітетом ВР Стратегія повинна бути затверджена Кабміном. Уряд же прийме план дій першого етапу її реалізації. Завдання і показники Стратегії повинні бути деталізовані і відображені у відповідних програмах розвитку підгалузей. Реалізація стратегії вимагатиме розробки нових і коригування існуючих законодавчих та підзаконних актів, низки галузевих норм, що регламентують діяльність в енергетичній сфері.

Загальні принципи

У Стратегії зазначається, що зараз в світі відбуваються зміни в підходах до формування енергетичної політики держав: здійснюється перехід від застарілої моделі енергетичного сектора, в якій домінували великі виробники, викопне паливо, неефективні мережі, недосконала конкуренція на ринках – до нової моделі, в якій створюється конкурентніше середовище, вирівнюються можливості для розвитку і мінімізується домінування одного з видів виробництва енергії або видів палива. Одночасно віддається перевага підвищенню енергоефективності та використанню енергії відновлюваних (ВДЕ) та альтернативних джерел. Впровадження заходів щодо попередження та адаптації до зміни клімату також є одним з пріоритетів глобального розвитку енергетики.

Це ставить перед усіма країнами, включаючи Україну, економічні та технологічні виклики, але одночасно відкриває нові можливості для пошуку і впровадження інноваційних розробок в області видобутку, переробки викопних видів палива, виробництва, постачання та споживання енергії. В цілому це призводить до необхідності в формуванні нової енергетичної політики держав.
Ключовим показником, який аналізується і прогнозується в Стратегії, є загальна первинна поставка енергії (ЗППЕ), яка розраховується як сума виробництва (видобутку), імпорту, експорту та зміни запасів енергоресурсів в країні. Зазначається, що завдяки поступовому економічному відновленню, в Україні в найближчій перспективі очікується незначне зростання ОППЕ. Але до 2020 року в країні потрібно вирішити амбітне завдання – домогтися сталості рівня ЗППЕ при стійкому зростанні ВВП. Іншими словами, потрібно знижувати питоме споживання енергоресурсів: за результатами реалізації завдань Стратегії планується досягти зниження енергоємності ВВП більш ніж вдвічі до 2035 р. Для цього потрібні оновлення законодавства, структурні зміни в економіці, нові рішення, а все це вимагає багато грошей, тобто інвестицій.

Оцінити необхідні витрати неможливо, тому в Стратегії йдеться тільки про те, що потрібно зробити для поліпшення інвестиційного клімату. При цьому підкреслюється, що частка прямих інвестицій з державного бюджету України в розвиток енергетичної інфраструктури не повинна перевищувати 5-10%, а прямі інвестиції з однієї країни не повинні досягати критичного рівня (його величина не вказана), що призводить до необхідності диверсифікації інвестицій.

Відзначається, що 2015 року показник імпортозалежності енергетичної галузі становив, з урахуванням поставки ядерного палива, 51,6%, що становить ризик для національної безпеки. Питання зменшення залежності від імпорту – один з ключових пріоритетів Стратегії. Прогнозується, що частка імпортних компонентів в ЗППЕ знизиться до 50% вже до 2020 р. і до 33% в 2025-2035 рр. Статися це може завдяки розвитку ВДЕ, збільшення власного видобутку газу, енергозбереження та підвищення енергоефективності.

Виробництво електроенергії, млрд кВт·год

Конкретні положення

Реалізацію Стратегії передбачається здійснити в три етапи.

1. Реформування енергетичного сектора (до 2020)

Головні акценти будуть зроблені на впровадженні реформ і формуванні конкурентної і привабливою для інвестицій середовища.

Передбачається завершення імплементації Третього енергетичного пакета, що дозволить створити повноцінні ринки природного газу та електроенергії відповідно до енергетичного законодавства ЄС. Планується завершити інституційну інтеграцію України в європейську газотранспортну систему, а також виконати більшу частину заходів щодо інтеграції енергосистем України і ЄС.

Обіцяється реформування енергетичних компаній відповідно до зобов'язань України в рамках Договору про заснування Енергетичного співтовариства, збільшення видобутку газу, зниження енергоємності ВВП та подальший розвиток ВДЕ, з доведенням її частки в кінцевому споживанні до 11% (8% від ЗППЕ).

Буде створено ринок вугільної продукції. Реструктуризація вугільної промисловості супроводжуватиметься комплексом заходів щодо пом'якшення соціальних та екологічних наслідків ліквідації або консервації збиткових державних шахт (ці заходи триватимуть до 2025 року).

Прогнозується, що до 2025 року Україна матиме надлишок генеруючих потужностей, а після зіткнеться з необхідністю їх поновлення. З огляду на можливості реконструкції ТЕС та продовження терміну використання АЕС, ці види генерації в найближчі терміни залишатимуться досить ефективними. Для забезпечення попиту до 2025 року досить було б продовжити термін експлуатації 6 ГВт АЕС і 9 ГВт ТЕС. Водночас, крім задоволення попиту в короткостроковій і середньостроковій перспективі, стратегічним завданням наступних 10 років є підготовка енергетичної системи України до масштабного оновлення потужностей після 2025 року.

Порушено і питання перспектив використання українських підземних сховищ газу (ПСГ) європейськими компаніями. Розробники Стратегії налаштовані тут досить скептично. Вони відзначають, що використання інфраструктури ПСГ зараз має низку обмежень, пов'язаних з тим, що зберігати газ стає менш вигідним. Це обумовлено:

хранить газ становится менее выгодным. Это обусловлено:

- зниженням сезонних коливань вартості природного газу – через зниження попиту і збільшення потужності трубопроводів;

- наявністю надлишкових потужностей ПСГ в багатьох європейських країнах;

- поточними технологічними режимами роботи вітчизняних ПСГ;

- поліпшенням транскордонних з'єднань окремих країн.

За підсумками останніх років Україна використала не більше 60% сумарних потужностей ПСГ для власних потреб. Поточні потужності, які доступні для сезонного зберігання газу іншими компаніями, в т.ч. іноземними, становлять 8-15 млрд куб. м.

Деякі ключові показники ефективності Енергетичної стратегії за роками

* Вимірюється в тоннах нафтового еквівалента, що припадають на $ 1000. ВВПП

2. Оптимізація та інноваційний розвиток енергетичної інфраструктури (до 2025)

Вважається, що цей етап буде орієнтований на роботу в умовах нової ринкового середовища і фактичної інтеграції енергетичних систем України і Європи, що суттєво вплине на обґрунтування вибору об'єктів для реконструкції і нового будівництва в енергетичній сфері та на підвищення енергоефективності.

Завданнями цього етапу є впровадження механізмів залучення інвестицій для реалізації програми заміщення потужностей, які повинні бути виведені з експлуатації; підвищення рівня корпоративного управління суб'єктів господарювання та їх здатності використовувати доступні інструменти внутрішнього і зовнішнього ринків капіталу і ресурсів енергетичного ринку України.

Серед іншого, очікується вдосконалення систем обліку та залучення споживачів до управління власним попитом на енергетичні ресурси. У газовому секторі очікується повне покриття внутрішніх потреб власними ресурсами за рахунок збільшення видобутку, а також оптимізація роботи ГТС відповідно до очікуваних сценаріїв її завантаження.

Планується інтенсивне залучення інвестицій в сектор ВДЕ, розвиток розподіленої генерації, зокрема розробка та початок реалізації плану впровадження "розумних" енергетичних мереж (Smart Grids) і створення розгалуженої інфраструктури для розвитку електротранспорту.

Структура ЗППЕ України, %

3. Забезпечення сталого розвитку (до 2035)

Цей етап спрямований на інноваційний розвиток енергетичного сектора і будівництво нової генерації. Інвестиції в нові потужності для заміщення виведених з експлуатації. Вибір типу генерації залежатиме від прогнозної цінової кон'юнктури на паливо і інтенсивності розвитку кожного типу генерації.

У сфері енергоефективності та охорони навколишнього середовища передбачається введення стандартів будівництва "пасивний будинок", досягнення цільових показників скорочення викидів оксидів вуглецю та азоту і пилу, впровадження в Україні системи торгівлі викидами парникових газів.

Перед газовим сектором стоять наступні завдання: збільшення національного видобутку, зокрема нетрадиційного газу і видобутку на шельфі; адаптація потужностей ГТС в умовах розвитку загальноєвропейського ринку природного газу. Вугільний сектор в цей період повинен досягти конкурентних і прозорих умов функціонування. ВДЕ розвиватимуться найдинамічнішими темпами порівняно з іншими видами генерації, що дозволить збільшити їх частку в структурі ЗППЕ до 25%.

Стосовно атомної енергетики, то в Стратегії вона розглядається як один з економічно найефективніших низьковуглецевих джерел енергії. Очікується, що частка АЕС в загальному обсязі виробництва електроенергії зростатиме.