/ Фото: прес-центр НБУ
Частка державних банків в Україні занадто висока, але цю проблему можна вирішити шляхом, змінивши роль і функції держбанків. Таку думку в коментарі сайту "Сьогодні" висловили експерти – заступник директора Націнституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло і економіст Борис Кушнірук.
Як вважає Жаліло, висока частка державних банків допустима, якщо зміниться принцип їх роботи і модель грошово-кредитної політики стосовно таких банків.
"Після націоналізації ПриватБанку у нас надмірно велика частина державного капіталу в банківському секторі. Я не думаю, що вона повинна бути такою. Але якщо мати таку частину, повинна бути інша модель грошово-кредитної політики щодо держбанків. Потрібно активніше використовувати цей ресурс, щоб направляти банківський сектор на реалізацію стратегічних завдань. Зараз грошово-кредитна політика базується на ринкових принципах при мінімальному втручанні держави, з використанням моделі інфляційного таргетування в класичному вигляді. Йдеться про те, щоб жодним чином не виділяти державні банки із загального ряду. При такій політиці особливого сенсу в державній власності немає", – вважає Жаліло.
З ним погоджується і Кушнірук, який упевнений, що держбанки потрібно захищати від конкуренції один з одним.
"Я вважаю абсурдом, коли державні банки починають конкурувати між собою за клієнтів. Це неправильно. Там повинна бути чітка сегментація, в яких секторах ринку який банк повинен працювати. Наприклад, він видає кредити малому і середньому бізнесу, але не видає кредити для населення. Або він працює для населення. Або займається кредитуванням енергозбереження та обмеженої кількості держпідприємств, пов'язаних з цим. Або операціями з експортним фінансуванням. Навіть на перехідний період варто встановити модель, за якою держбанки не конкуруватимуть за клієнтів. А якщо одна рука конкурує з іншою, значить, проблема в голові", – пояснює Кушнірук.
На думку економіста, державні банки в Україні повинні стати так званим банками "другого рівня".
"Я не прихильник державних банків. Крім так званих банків другого рівня. Вони не займаються прямим кредитуванням фізичних та юридичних осіб. Приклад банку другого рівня – ЄБРР. Він безпосередньо фактично нікого не кредитує. Він акумулює гроші і видає банкам під конкретні проекти або під конкретний напрямок, наприклад підтримка малого бізнесу, проекти енергозбереження тощо. Банком другого рівня може бути, наприклад, Земельний банк або навіть центробанк (НБУ). Він міг би видавати гроші під конкретні проекти як банк другого рівня", – вважає Кушнірук.
Він пояснює, що банки другого рівня не несуть великих ризиків, можуть дешевше залучати фінансування і видавати ці гроші як кредити банкам першого рівня.
"Банки другого рівня можуть бути державними, я прихильник таких банків. Модель державних банків другого рівня – це правильна модель. Але до неї потрібно прийти. Для цього потрібно або створити такі банки, або поступово виводити їх з первинного рівня", – відзначає економіст.
Жаліло визнає, що в Україні вже є спроби реалізовувати програми підтримки малого бізнесу через держбанки, наприклад Укрексімбанк. Але, за словами експерта, цілісної політики в цьому питанні немає.
Детальніше про ситуацію з банками в Україні читайте на сайті "Сьогодні" в матеріалі "Багато чи мало банків в Україні: скільки їх повинно залишитися".
Раніше новини "Сьогодні" також розповідали про те, як президент Володимир Зеленський зустрівся з главами провідних іноземних банків в Україні.