Україна та Іран можуть розширити співпрацю. Колаж: oilreview.kiev.ua
2 квітня в швейцарській Лозанні було оголошено про те, що між Іраном і "шісткою" світових посередників досягнуто попередню угоду з ключових питань, що стосуються іранської ядерної програми. Остаточна угода має бути підписана до 30 червня. Після цього з'явиться надія, що Іран відмовиться від створення ядерної зброї, а ЄС і США скасують діючі в цей час відносно Ірану санкції, і один з найголовніших осередків напруженості в регіоні, та й у світі в цілому почне остигати.
Ця історія ще далека від завершення, але Україна може розраховувати на бонуси від неї.
НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ. По-перше, через деякий час Іран повернеться в якості серйозного гравця на світовий ринок нафти і газу. Це призведе до істотного зниження рівня світових цін. Європейці отримають можливість ще більше диверсифікувати свої канали отримання газу. В результаті погіршиться ринкова ситуація для "Газпрому", і він стане більш поступливим у переговорах з "Нафтогазом".
По-друге, продемонстрована ефективність економічних санкцій і сила солідарної позиції країн Заходу (так, Росія теж входить в "шістку" посередників, але вона в ній фактично виконувала роль адвоката Ірану). Тому розмов про те, що санкції щодо Росії "нічого не дають і краще їх взагалі відзначити", має стати менше.
По-третє, у світі крім Донбасу є ще багато "гарячих" точок, і що їх буде менше, то помітніше буде кожен конфлікт для громадськості країн Заходу, до думки якої тамтешні політики все ж дослухаються.
По-четверте, потреба Ірану в імпорті багатьох товарів, у тому числі продовольства, дуже велика. Деякі українські компанії вже проклали туди стежки, а в міру скасування санкцій будуть з'являтися нові шанси.
Не можна забувати і про такий глобальний фактор, як посилення ісламського фундаменталізму. Але фанатики-ісламісти ж не тільки прагнуть знищити "невірних", але жорстко конфліктують між собою. Спрощуючи ситуацію, можна сказати, що є дві великі групи мусульман: суніти (їх близько 85% від загальної кількості) і шиїти. Перші зараз більш помітні (горезвісна Ісламська держава – їх створення), а один з їхніх головних спонсорів – Саудівська Аравія (а також Кувейт, Катар і ОАЕ). Головним оплотом шиїтів традиційно вважається Іран, який зараз може отримати більше можливостей для їх фінансування. Зіткнувшись же з посиленням внутрішньоісламської конкуренції, фанатики будуть змушені більше сил направити на боротьбу між собою.
ХТО ПЕРЕМІГ У ІРАНІ. За великим рахунком, головною силою, яка тисне на Іран у ядерному питанні, є США, а президент Обама взагалі вважає недопущення Ірану до ядерної зброї своїи найважливішим особистим завданням. Зараз обидві сторони вважають намічений вихід із найгострішої ситуації своєю перемогою. Але цей результат швидше хороша ілюстрація того, як сторони можуть почати виходити з конфлікту, не зазнавши поразки.
На перший погляд здається, що Іран пішов на суцільні поступки. Роботи зі збагачення урану заморожуються на 15 років, в цей же період пошукові роботи не будуватимуть нових заводів, пов'язаних з ураном. Підземний завод в Фордо (здатний виробляти до 43 кг збагаченого до рівня 20% урану на місяць; вважається, що для створення одного ядерного заряду потрібно 250 кг такого урану) зупиняється на той самий строк, уран буде збагачуватися тільки на заводі в Натанзі і тільки до 3,7%. Завод з виробництва плутонію не закривається, але не зможе виробляти ядерний матеріал. З 19 тисяч центрифуг залишається 6104. Використаний уран вивозиться з країни. Санкції з Ірану знімаються, але не відразу, а коли стане ясно, що умови угоди виконуються. Вводяться дуже суворі міжнародні інспекції.
Але чому Іран не програв, хоча і пішов на серйозні поступки? Насамперед тому, що санкції будуть зняті, а це означає, що припиниться процес знищення іранської економіки. Після цього відкриється шлях до відродження Ірану, багато інвесторів не упустять шансу співпрацювати з такою перспективною країною.
А щодо втрати можливості зробити свою ядерну бомбу, то насправді, навіть якби іранські правителі дійсно хотіли отримати ядерну зброю, то їм не дав би це зробити, насамперед, Ізраїль (іранські керівники неодноразово говорили, що хочуть стерти цю державу з лиця землі). У 1981 р. ізраїльські літаки знищили ядерний центр в Іраку, в 2007 р. – споруджуваний реактор в Сирії, так що досвід є.
Важливо і те, що угода досягнута на умовах, що дозволяють владі Ірану "зберегти обличчя". Прем'єр Ізраїлю Нетаньяху, республіканці в США і інші "яструби" хотіли б, щоб Іран взагалі ліквідував всі атомні заводи і центрифуги. Але це зовсім нереально. Для іранців ядерна програма стала національною ідеєю. Тому відмова від неї став би неприпустимим приниженням.
Якби угода в Лозанні не було б досягнуто, це б збільшило ймовірність ізраїльсько-іранського збройного конфлікту, в який майже напевно були б втягнуті США, почався б підйом войовничого ісламізму під віємо світі, що могло б призвести до розкручування спіралі великої війни. Так що досягнутий компроміс – найменше зло в нинішній ситуації.