ЄС і Китай збирають торгові претензії один до одного. Фото з відкритих джерел; колаж: Сегодня.ua
Під час зустрічі представників Європейського Союзу та Китайської Народної Республіки на саміті 12-13 липня в Пекіні важливу роль зіграло питання визнання КНР країною з ринковою економікою. Протягом ось уже тривалого часу Пекін домагається від Брюсселя надання такого статусу. В Євросоюзі ж знову немає спільної точки зору на цю проблему, пише Deutsche Welle.
11 грудня 2001 року Китай вступив до Світової організації торгівлі (СОТ). Той факт, що така велика світова економіка підкорилася правилам СОТ, можна назвати справжнім успіхом світової торгівлі. Але для самої КНР і її партнерів це було спочатку "двосічним мечем". Різке зниження імпортних мит поставило китайські підприємства під загрозу. Інші ж країни почали побоюватися бути перевантаженими товарами з позначкою "Зроблено в Китаї". Тому, щоб уникнути можливих торгових суперечок, в ході переговорів про вступ до СОТ було встановлено особливе регулювання і перехідні терміни.
Одне з таких регулювань (пункт 15 договору про вступ) передбачає, що КНР протягом 15 років не зможе отримати статус країни з ринковою економікою. Перевагою при цьому служила можливість торговим партнерам легше порушувати антидемпінгові процедури проти китайських підприємств і встановлювати у вищому обсязі обмеження на китайські товари.
В кінці грудня перехідний період закінчується. КНР наполягає на тому, щоб до того часу її визнали країною з ринковою економікою. Китай не бачить при цьому потреби в додаткових дискусіях – цей статус він повинен вступити автоматично. Єврокомісія також дотримується подібної думки. Але Європарламент досі не може визначитися в цьому питанні. У травні парламентарії вирішили затримати рішення про надання Китаю статусу країни з ринковою економікою, і тим самим не спрощувати торговельні умови. Причиною послужило загострення так званого залізного конфлікту.
Європейські виробники звинувачують Китай в тому, що той продає сталеву продукцію на світовому ринку за демпінговими цінами, і таким чином під загрозою опинилася велика кількість робочих місць в Європі. Дешеві сталеві вироби з позначкою "Зроблено в Китаї" дійсно тиснуть на чорну металургію ЄС. Після того, як внутрішній попит більше не росте в таких же обсягах, як і раніше, китайські сталеві концерни також борються за виживання. Вони намагаються збути надлишкове виробництво сталі на світовий ринок. Уряд Пекіну планує взяти під контроль проблему перевиробництва, але не зацікавлене в тому, щоб занадто строго обмежувати вітчизняну промисловість.
Зараз Єврокомісія встала перед дилемою: яке б рішення не було прийнято, одна зі сторін – Європарламент або КНР – буде ображеною. Незважаючи на те, що вотум парламентаріїв не є обов'язковим, в напруженій атмосфері після референдуму про вихід Великобританії з ЄС Єврокомісія двічі обміркує перш ніж проігнорувати рішення євродепутатів. Крім того, якщо Китаю отримає шляхом присвоєння статусу країни з ринковою економікою спрощені умови торгівлі, Єврокомісія все ж потребує згоди Європарламенту.
З іншого боку, відмовивши Китаю, ЄС ризикує бути покараним Піднебесної. "Європі потрібно двічі подумати, перш ніж прийняти остаточне рішення про надання Китаю статусу країни з ринковою економікою", – застеріг після резолюції Європарламенту державне китайське агентство Xinhua.
Внаслідок такого спору сильно постраждати може німецька автоіндустрія. До цього часу вона заробляла чимало грошей на китайському ринку. З китайської сторони застерігають: так буде надалі. При цьому вже починають говорити навіть про справжню торгову війну. Але від загострення торгового конфлікту постраждає і сам Китай, оскільки ЄС є основним торговим партнером КНР.