Фото: nezhatin.com.ua
Суть другого рівня накопичувальної пенсійної системи (рівень перший, нагадаємо – солідарна система накопичення пенсій – ред.) полягає в тому, що кожен українець із зарплати буде відраховувати певну суму на державний рахунок, з якого потім буде отримувати додаткову пенсію. За збереження грошей на цих рахунках має відповідати держава. А все пенсійні фонди, які будуть брати участь в системі, повинні бути учасниками Фонду гарантування вкладів фізосіб.
В Україні головний фактор, який заважає впровадженню такої ініціативи – відсутність державної відповідальності перед вкладниками.
"Визначальним фактором всього один – це відповідальність держави перед власними громадянами. Це гарантування державою збереження пенсійних внесків. Без такої відповідальності і гарантування – затія приречена на провал", – говорить Олександр Коваль, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень.
На думку експерта, успіх функціонування системи другого рівня неможливий без повного гарантування державою збереження пенсійних накопичень, причому, з урахуванням інфляції.
Зате третій рівень пенсійної системи (добровільна недержавна система пенсійних накопичень – ред.) в країні функціонує відмінно ще з 2003 року, щоправда, у людей немає мотивації для того, щоб вкладати добровільні внески в пенсійні фонди, які допоможуть забезпечити їх старість. Але зараз в Україні цією можливістю користується менше мільйона громадян, тому що поточні потреби перекривають можливість збирати гроші.
"Ми прекрасно розуміємо, що будь-які накопичення в національній валюті, коли інфляція вимірюється двозначною цифрою – апріорі безглузді. Не треба намагатися поліпшити систему третього рівня. Вона працює, як працює, так, тліє собі. У нинішніх умовах сподіватися на якийсь ривок немає сенсу. Потрібно просто чекати, може бути, зміниться економічна ситуація і добробут людей, і вони захочуть приєднатися до третього рівня", – резюмував Олександр Коваль.