Закон про приватизацію змінює процес продажу держпідприємств. Фото: zn.ua
У бюджеті України на 2016 рік закладено доходи від приватизації державного майна в розмірі 17,1 млрд грн. Схожа цифра (17 млрд грн) була заявлена в бюджеті минулого року, але здійснити масштабну приватизацію в 2015 році не вдалося через недоліки чинного тоді механізму приватизації, пише "Дело".
У планах уряду приватизація як мінімум 25 підприємств, до яких вже проявили інтерес іноземні стратегічні інвестори. Однак інвестори висловлювали і ряд побоювань, які назвали основними бар'єрами для успішної приватизації в Україні. Серед них вимога про продаж частини акцій активу на біржі для визначення ціни, недосконалі механізми захисту прав інвесторів, зокрема, процедура вирішення спорів.
Кроком назустріч інвестору і "зеленим світлом" для приватизації великих об'єктів в Україні повинен стати новий Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення процесу приватизації" №1005-VIII від 16 лютого 2016 року, який вступив в чинності 6 березня 2016 року, відзначає молодший партнер Redcliffe Partners Марія Акуленко та перераховує три головних новвоведение законодавства в сфері приватизації.
1. Скасування продажу міноритарного пакету акцій
Одним з основних нововведень Закону є скасування норми про обов'язковий продаж 5-10% акцій підприємств груп "В" і "Г" на українських фондових біржах перед приватизацією.
До підприємств цих двох груп прикута особлива увага інвесторів – вони працюють в найбільш перспективних секторах економіки, таких, наприклад, як сільське господарство, енергетика, інфраструктура. До групи "В" входять великі підприємства з кількістю працівників понад 100 осіб і доходом від 70 млн. гривень (такі як ПАТ "Одеська ТЕЦ", ПАТ "Укрнафтопродукт", ПАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" і інші). До підприємств групи "Г" належать підприємства стратегічно важливі для економіки і безпеки держави (наприклад, ПАТ "Центренерго", ПАТ "Одеський припортовий завод" та інші).
Нагадаємо, що норма про обов'язковий продаж акцій на українських фондових біржах була введена в якості інструменту визначення справедливої ціни всього пакету акцій. Однак її ефективність виявилася сумнівною. Зокрема, ціною такого пакета акцій було досить просто маніпулювати через низьку ліквідність на українському фондовому ринку. Також необхідно відзначити, що, як правило, одна акція з контрольного пакета акцій підприємства коштує більше ніж одна акція 5-10-відсоткової частки. Більш того, обов'язковий продаж міноритарного пакета акцій перед приватизацією кілька зменшувала інтерес потенційних інвесторів.
Таким чином, скасування цієї норми дає можливість запобігти дроблення пакета акцій, призводить до спрощення і прискорення процесу приватизації підприємств, вважає Акуленко.
2. Захист прав інвесторів та вирішення спорів
Закон передбачає можливість розгляду приватизаційних суперечок між продавцем і покупцем в міжнародному арбітражі. Для іноземних інвесторів можливість вирішення спорів в визнаних міжнародних арбітражних інститутах (таких як Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма, Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок і інші), а не в рамках національної судової системи, є вкрай важливою.
Як відомо, історично одним з ключових чинників вразливості іноземного інвестора є те, що об'єкт інвестування і інвестор підлягають юрисдикції приймаючої інвестицію держави. У такій ситуації інвестор виправдано побоюється дискримінаційних дій з боку країни інвестування, що неодноразово відбувалося в світовій практиці. Відомі приклади дискримінації прав іноземних інвесторів включають націоналізацію належать інвесторам активів нафтовидобувної промисловості в Мексиці в 1938, році, націоналізацію Єгиптом Суецького каналу в 1956 році, націоналізацію основних галузей промисловості в країнах Східної Європи після закінчення Другої світової війни.
"Саме тому іноземні інвестори вимагають чітких гарантій і зобов'язань держави, що приймає для повного унеможливлення прояви свавілля з боку державних органів, застосування дискримінаційних заходів щодо об'єкта інвестування", – пояснює Акуленко.
Вирішення спорів, які виникають щодо договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, за допомогою міжнародного арбітражу забезпечує додатковий захист прав інвестора. Це досягається завдяки високому професіоналізму арбітрів і незалежності процесу розгляду спору. Іноді міжнародний арбітраж також дозволяє швидше прийти до остаточного вирішення спору, ніж при його розгляді національними судами.
3. Захист національних інтересів
Закон передбачає встановлення заборони на участь в процесі приватизації особам і організаціям, зареєстрованим в державі-агресора (фактично, в Російській Федерації), або тим, які підпадають під дію санкцій.
Ця норма з одного боку дещо звужує коло потенційних інвесторів, проте з іншого боку дає посил західним, азіатським, близькосхідним інвесторам, про те, що Україна націлена на диверсифікацію іноземних інвестицій і міжнародні стандарти проведення процедури приватизації.
"Більшої відкритості процедури, до слова, сприяє і становище, яке дає можливість залучати іноземних радників при підготовці підприємств до приватизації", – резюмує Акуленко.
Як розповідали раннє "Сегодня" експерти, закон про приватизацію дійсно багато в чому виписаний добре, але одним законодавчим актом успішну приватизацію не провести. Закон сам по собі створює умови, але є ще питання: чи прийде достатня кількість покупців. А це буде залежати не тільки від закону, але і від того, яким буде сприйняття України в світі.