/ Фото: AFP
Днями Держслужба статистики відкоригувала дані про зниження промислового виробництва в Україні: за новими підрахунками вийшло, що промвиробництво впало 2019 року порівняно з 2018 роком всього на 0,5%, а не 1,8%. Сайт "Сьогодні" розібрався, чому сталося таке "поліпшення", що потрібно, щоб виробництво пішло в ріст, і як воно впливає на рівень життя пересічного українця.
Чому змінилися цифри
Як видно з роз'яснення Держстатистики, нинішнього року для розрахунків вони ввели новий базисний рік, з яким відбувається порівняння. Тому цифри змінилися в кращу сторону.
"Починаючи з даних за січень 2020 року, Держстат здійснює розрахунки індексів, виходячи з базисного 2016 року. Тобто 2016 рік визначено новим еталонним роком (2016 = 100%). Такий перехід передбачений Програмою розвитку державної статистики до 2023 року, затвердженої постановою КМУ від 27 лютого 2019 р. № 222. Такі перегляди еталонного/базисного року, останнім з яких був 2010 рік, Держстат проводить періодично, як це передбачено міжнародними стандартами для забезпечення порівнянності статистичних показників" , – сказано в роз'ясненні Держслужби статистики.
Пояснимо на прикладі. Припустимо, 2010 року в Україні було виплавлено 20 млн тонн сталі, 2016-го – 19,5 млн тонн, а 2019-го – 19 млн тонн. Порівняно з 2010-м роком, падіння виробництва сталі 2019 року становило 5%, а порівняно з 2016-м – всього 2,6%.
Тобто в тоннах стали виплавлено настільки ж менше, як і раніше, але, якщо взяти за базу порівняння 2016 рік, то в відсотках падіння виглядає не таким великим, а то і змінюється зростанням.
Так, при новій базі порівняння промвиробництво падало вже всього п'ять місяців, а не дев'ять, як при старій базі порівняння.
Де зростання, де падіння
Якщо розглянути ключові галузі промисловості, то видно, що їх частка (питома вага) в загальних показниках за п'ять років суттєво змінилася. Так, якщо видобуток нафти і газу давав 2016 року 4,6%, то 2019-го вже 13,1%, частка харчопрому зросла з 16,2% до 18,5%, готових металевих виробів – з 10,8% до 12,8%. А ось частка видобутку вугілля впала з 8,3% до 3,1%, руди – з 12,3% до 9,1%, виробництва коксу – з 2,5% до 0,8%, машинобудування – з 14,1 % до 9%. В результаті середня цифра падіння промвиробництва за рік виявилася на 0,5% менше (порівняно з 2010 роком, а не з 2016-м, було падіння 1,8%).
Що кажуть експерти
Економісти не бачать різниці, крім арифметичної, від розрахунків за новою методикою.
"У нас йде фізичне падіння обсягів виробництва, тому не має значення, яку цифру падіння назвав Держстат, – аналізує член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. – Головне, що тренд розвитку головної галузі економіки спрямований вниз, а не верх. А повинно бути навпаки. І завдання влади – домогтися перелому, якщо Україна не хоче перетворитися на "бананову республіку", сировинний придаток розвинених країн".
Олег Пендзин зазначив, що падіння стосується не тільки видобувних галузей, а й виробництва продукції з високою доданою вартістю, наприклад, машинобудування.
"Головним чинником падіння промвиробництва стало необґрунтоване зміцнення гривні, через що наші товари на світовому ринку стали менш конкурентоспроможними, – упевнений Пендзин. – Нацбанк тримає високу облікову ставку, хоча і знизив її за неповні 4 місяці з 13,5% до 11%, щоб здешевити кредити, але цього мало. Регулятор недостатньо викуповував на міжбанку валюту, яка заходила від нерезидентів на купівлю державних цінних паперів, безпідставно посилюючи гривню. В результаті доходи бюджету вже два місяці не виконувалися, недонадходження становило близько 17 млрд грн. Можна констатувати, що Нацбанк не тільки не виконує одну зі своїх основних функцій – сприяти дотриманню стійких темпів зростання економіки – але його дії призводять до зворотного ефекту".
З Пендзиним згоден і віцепрезидент Українського союзу промисловців і підприємців Віктор Скаршевський.
"Проблеми в українській промисловості почалися ще в четвертому кварталі 2018 року, коли вперше з 2015 року обсяги промислового виробництва пішли в "червону зону". Дані Держслужби статистики говорять про подальшу деіндустріалізацію української економіки. Максимальне падіння зафіксовано в машинобудуванні – мінус 14,5%. На тлі цього декларації Кабміну, що пішов у відставку, про 40% зростання за 5 років залишаться благими намірами", – зазначив Скаршевський.
Що каже влада
У Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства спад промисловості назвали системним явищем, яке вимагає "швидких дій держави", і пообіцяли виділити на підтримку промисловості майже 90 млрд грн протягом трьох років. Тоді ще міністр економіки Тимофій Милованов назвав головними факторами падіння системну нестачу попиту на українську продукцію за кордоном і негативний вплив зміцнення гривні на конкурентоспроможність українських виробників.
За словами Милованова, Мінекономіки працювало над підписанням меморандуму з галуззю з викладеними першочерговими кроками, стратегією і планом дій щодо захисту і розвитку промисловості. Тобто, займалося паперотворчістю. Але 4 березня Кабмін, очолюваний Олексієм Гончаруком, пішов у відставку і питання підтримки української промисловості з боку держави, очевидно, поставлене на паузу.
Як деіндустріалізація позначиться на українцях
Деіндустріалізація економіки призведе до масового безробіття та трудової міграції наймобільнішого населення в пошуках кращої долі, впевнені експерти. А падіння ВВП – до інфляції і девальвації гривні.
"За даними Держстатистики, саме в промисловості, а не в агросекторі, сервісі або торгівлі, найвисокооплачуваніші робочі місця, – зазначив Віктор Скаршевський. – Якщо продовжиться скорочення виробництва, почнуть закриватися заводи, виявиться вивільнено значний трудовий потенціал, прогодувати який за рахунок допомоги з безробіття влада буде не в силах. А це загрожує зростанням соціальної напруженості, масовими протестами. Так, можна розвивати агросектор, але на ринку землі стільки людей не потрібно. У підсумку через 10 років в Україні залишаться близько 20 млн осіб, це переважно люди похилого віку і діти, інші емігрують, або поїдуть на сезонні заробітки з некваліфікованою або важкою фізичною працею".
Олег Пензин каже, що деіндустріалізація негативно позначиться на всіх сферах життя українців: це і зниження грамотності населення – інженери виявляться не потрібні; і зниження якості освіти і медицини – на навчання лікарів і вчителів і їх зарплати у держави не буде грошей, оскільки, якщо зникне промисловість, то наповнювати бюджет стане нікому. І, нарешті, поступове знецінення гривні та зростання цін на товари першої необхідності.
"Звичайно, ці фактори діятимуть поступово, багато років, але в підсумку стануть незворотними", – резюмував Пендзин.
Коли настане точка неповернення
Олег Пендзин закликає владу зайнятися поліпшенням інвестиційного клімату, оскільки власних коштів українського бізнесу і допомоги влади недостатньо.
"Інвестор – не спонсор, тому, вкладаючи гроші в якийсь бізнес, він робить це для отримання прибутку, – каже Олег Пендзин. – Якщо в країні закони не захищають приватну власність, а податки непомірні, як у нас, в таку країну інвестор не піде. Навпаки, він продаватиме у нас свою продукцію, вироблену в іншій країні. Часу у влади України майже не залишилося – через рік-півтора буде пройдена точка неповернення і відродити українську промисловість уже стане неможливим. Ми перетворимося на аграрну країну – сировинний придаток Європи. Але очевидно, що в такому випадку не доводиться говорити про досягнення в Україні європейського рівня життя".
А ось Віктор Скаршевський песимістичний.
"Очікуваний світова фінансова криза може поставити хрест на будь-яких позитивних починаннях нашої влади. Адже уряд маленької сировинної аграрної монополізованої української економіки може лише злегка пом'якшити наслідки кризи, але, на жаль, не запобігти", – каже Скаршевський.
Втім, за його словами, точка неповернення не пройдена, але часу на розкачку немає. І новопризначенному Кабміну варто зробити пріоритетними саме питання держпідтримки промисловості.
Про те, як сьогодні влада співпрацює з бізнесом, дивіться в сюжеті: