Завтра виповнюється рівно місяць зоні вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом. Чи є від неї користь вітчизняному бізнесу, якщо врахувати, що через закриття російського ринку наші підприємці можуть втратити більше 1 мільярда доларів. Але і на ринку Європи за кожну полицю в магазині українським товарам доведеться поборотися.
У столиці шоколаду Бельгії, якщо вірити Кеннеді Гокінану – власнику магазину – українські цукерки розмітають.
"Ми продаємо багато українських товарів. Ось, наприклад, ці цукерки – це дуже хороший шоколад і він дуже популярний. Всі наші відвідувачі, хто коли-небудь пробував і знає його, – завжди його купують", – говорить він.
Є й український майонез. Найчастіше за ним теж приходять ті, хто знає його смак. Відразу ж хапають з полиць.
А от українське печиво – його люблять діти, але беруть і дорослі.
Тим не менше, Україна на євроринку – новачок. І за своє місце повинна поборотися.
"Це процес тривалий. Тому що в Європі вже склалися ринкові відносини між виробниками, споживачами, продавцями продукції. І звичайно, що просто так дуже швидко туди потрапити – це, ми розуміємо, що не так легко" , – говорить Олександр Самохвалов, генеральний директор компанії-виробника молока.
Полегшити процес покликана зона вільної торгівлі з Євросоюзом.
Виконання підписаного договору про зону вільної торгівлі з Євросоюзом в Україні відклали на рік. На прохання Росії. Давайте, мовляв, врахуємо інтереси всіх сторін. Ні про що домовитися не вийшло, але в результаті українські підприємства ще рік могли працювати на російський ринок, що постійно звужується, і готуватися до виходу на ринки Європи.
З 1 січня митні ставки для промислових і сільськогосподарських товарів стали дорівнювати нулю. І ті українські виробники, які встигли довести, що їхні товари відповідають стандартам якості, отримали шанс на рівних боротися за європейського споживача. Першопрохідцями стали молочники. 10 компаній пройшли сувору перевірку фахівців Євросоюзу.
"Будь-який процес доступу до європейського ринку передує досить тривалий час перевірок державними агентствами, фіто-санітарними службами відповідних країн виробників, які хочуть працювати з європейським ринком", – каже Інна Метельова, експерт аграрного ринку.
Андрій Вікторович – керівник виробництва одного з таких заводів – пишається, але результатом не здивований. За своє підприємство і за якість продукції йому не соромно.
І це при тому, що антирекламу української молочки наполегливо робила Росія. У підсумку заборонивши ввезення на свою територію.
Але, на думку президента української Асоціації виробників молока, у втраті російського ринку були і плюси.
"Від цього втратили, в першу чергу, росіяни, тому що ніхто, крім нас, такі продукти харчування не робив. Вони свій вибір зробили. Для нас, я вважаю, це дякувати Богу. Тому що в кінці кінців ми злізли з російської молочної, так званої, голки", – говорить Андрій Дикун, президент Асоціації виробників молока.
На відміну від молочників, українські експортери зерна – на європейському ринку давно. Хоча зникнення митних бар'єрів і для них – плюс.
"Сьогодні ми поставляємо в ЄС 27% нашого зернового експорту. Ми з ЄС давним-давно працюємо. Наше зерно чудово знають", – каже Володимир Клименко, президент української зернової асоціації.
Здавалося б – процес пішов. Пропонуй Європі дешеве і якісне, і підраховуй виручку. Але не все так просто. Ринки європейські відкрилися, але квоти там ніхто не відміняв. А наших товарів значно більше, ніж Європа готова прийняти. Доходить до абсурду: день поторгували – і все – квота вичерпана. Приходьте через рік.
А загалом квоти по зернових, за місяць вільної торгівлі, Україна використала майже наполовину. Все тому, кажуть зерновики, що квоти закладені вісім років тому – коли про зону вільної торгівлі тільки почали домовлятися. І пора їх переглянути. Що непросто – Європа своє дотаційне сільське господарство від українського вторгнення захищатиме.
"Протекціонізм діятиме. Він буде діяти, але разом з тим, я вважаю, нашим політикам, які беруть участь у переговорах про відкриття додаткових можливостей для наших виробників, потрібно бути більш наполегливими", – каже Інна Метельова, експерт аграрного ринку.
Парадокс, але квоти застосовуються і до продуктів, в яких європейці самі зацікавлені. Зокрема – мед, його наші купці везли на Захід ще з часів Київської Русі.
Крім того, ЄС закуповує в Україні соки, томатну пасту і сою. А ось експорт м'яса в 2016-му може і не розпочатися. Україна досі не підтвердила сприятливу епідеміологічну ситуацію в країні.
Якість виявилася більшим бар'єром, ніж митні збори. І експерти прогнозують, що компанії, які не будуть підвищувати стандарти – просто зникнуть. Навіть з внутрішнього українського ринку. І зона вільної торгівлі з європейцями у цьому допоможе.
Завищені ціни і низька якість із збільшенням імпорту європейських товарів – може стати смертним вироком для багатьох виробництв.
"Я б частину українських підприємств сам би збанкрутував би. Тому що коли ти їси неякісну продукцію: відомо, що у нас купа підробленої лікеро-горілчаної продукції, відомо, що у нас – контрабандні сигарети", – каже Володимир Клименко, президент української зернової асоціації.
Що для сірого бізнесу – смерть, пересічному українцю – в радість. Ціни, нехай і не відразу, стануть конкурентними. І знижки – справжніми, а не фальшивими, коли товар спочатку дорожчає в рази, а потім дешевшає на п'ять відсотків.
"Ми вправі очікувати, що ті, які зможуть-таки вижити на українському ринку, повинні будуть запропонувати більш низьку ціну на свій товар, і окрім низької ціни на свій товар вони повинні будуть запропонувати більш високу якість. З точки зору споживача, це може бути серйозним виграшем", – говорить Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера.
Опитані "Событиями недели" експерти сходяться на думці: зона вільної торгівлі – унікальний шанс. По-перше, заробити по-крупному – на великому і дорогому європейському ринку. А, по-друге, привести в порядок свій власний ринок. Ми ще не відчуваємо результату. Але пройшов лише місяць.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".