"Велика" приватизація в Україні почнеться з продажу ОПЗ.Фото: uspp.ua
В Україні найближчим часом може початися приватизація великих держпідприємств. Разом з тим, на думку експертів поки не ясно, хто в результаті отримає контроль над активами і наскільки це буде вигідно державі.
На початку березня президент Перт Порошенко підписав закон щодо вдосконалення процесу приватизації в країні.
За словами глави Мінекономрозвитку Айвараса Абромавічуса, це рішення відкриває Україні шлях до конкурентної та прозорої приватизації великих держпідприємств.
Серед іншого закон скасовує норму, згідно з якою перед приватизацією підприємств на фондовій біржі необхідно було продавати міноритарний (неконтролюючих) пакет акцій від 5 до 10%.
За словами заступника голови спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації Павла Різаненка, саме цю норму у Фонді держмайна називали однією з головних причин, за яких гальмувалася приватизації великих держпідприємств.
Друге нововведення – уряд отримав право залучати до приватизації на конкурсних засадах радників і оплачувати їхні послуги, наприклад, з фондів міжнародних організацій, а не тільки з держбюджету.
Крім того, законом заборонено допускати до приватизації представників держави-агресора або держави, проти якої введені санкції.
На думку експертів, закон дійсно багато в чому виписаний добре, але одним законодавчим актом успішну приватизацію не провести.
Закон сам по собі створює умови, але є ще питання: чи прийде достатня кількість покупців. А це буде залежати не тільки від закону, але і від того, яким буде сприйняття України в світі. "Якщо іноземні компанії будуть вважати, що через високу корупцію недоцільно входити в Україну, то закон не допоможе", – пояснив Сегодня.иа економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.
Чи є сенс починати масштабну приватизацію
Як відомо, перелік підприємств, які держава запланувала віддати інвесторам на приватизацію, Кабмін затвердив ще в минулому році. До нього увійшли такі великі підприємства, як "Одеський припортовий завод", "Центренерго", "Сумихімпром", держконцерн "Укрторф", деякі обленерго, шахти і порти.
Очікується, що приватизація великих підприємств розпочнеться з Одеського припортового заводу. Приватизацію 99,6% акцій підприємства Фонд держмайна планує почати 30 червня 2016 року.
На думку міністра економіки Абромавічуса, сьогодні приватизація – це єдиний спосіб подолати корупцію на держпідприємствах і дати стимул до економічного зростання в країні.
"У нашому баченні сьогодні приватизація – це головна точка зростання економіки і найефективніший спосіб залучення прямих іноземних інвестицій. Це також ефективний спосіб боротьби з корупцією, створення нових робочих місць, залучення недорогого кредитного ресурсу, відкриття нових ринків реалізації продукції", – сказав він.
Разом з тим, як зазначають експерти, сьогодні далеко не найкращий час для продажу великих державних підприємств.
"Чисто економічно – це дуже невдалий момент для приватизації. У нас складна ситуація в економіці, відбулася суттєва девальвація гривні, все це спричинило знецінення національних активів. І виходить, що існує небезпека дуже дешево продати те, за що можна було отримати значні кошти. Так що чисто економічно момент дуже невдалий", – сказав Сегодня.иа президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.
Але все залежить від того, яку мету сьогодні ставить перед собою влада, зазначає Олександр Жолудь. "Якщо ставити основною метою отримання максимальних коштів, то, враховуючи ситуацію, яка зараз є в країні (конфлікт на Сході, політична нестабільність), – це практично неможливо, – говорить він. – Але якщо ми вважаємо, що основна мета – це прибрати проблему хронічної збитковості підприємств, що є серйозним тягарем для бюджету, то в такому разі їх продавати, звичайно, доцільно".
Якщо нинішня влада не може забезпечити ефективну роботу держпідприємств, то, ймовірно, такий варіант буде меншим злом, погоджується Ярослав Жаліло. З іншого боку, за його словами, при поточній політичній ситуації дуже складно буде захистити права працівників цих підприємств. "Велика приватизація повинна здійснюватися на основі соціальних законів, які б прописували відповідальність інвесторів. Але в умовах перманентної політичної кризи в Україні дуже проблематично, що вдасться прописати такі адекватні закони", – вважає експерт.
Хто готовий купити українські підприємства
Сьогодні залишається відкритим питання не тільки економічної доцільності продажу великих держпідприємств, але і того, хто готовий реально брати участь у їх приватизації.
"Прийти можуть тільки наші інвестори. Західним взагалі не цікаво. Якби землю продавали – так це цікаво. Але жоден завод ніякої цінності ні для одного західного інвестора не представляє. Є маса інших країн, де є цікаві об'єкти і який сенс вивчати Україну, якщо є, приміром, та ж Туреччина", – сказав Сегодня.иа президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
Ярослав Жаліло, навпаки, вважає, що в низці українських стратегічних підприємств західний капітал все таки зацікавлений у тому числі через їх дешевизну. "Конкуренція щодо тих активів, за якими в принципі конкуренція можлива, вона буде досить жвавою і у наших олігархів буде менше шансів", – вважає він.
Але все таки, щоб західний інвестор прийшов в Україну, він повинен бути впевнений у певних речах, додає Олександр Жолудь. "Якщо ми покажемо такому інвестору, що у нас можна працювати, що у нас справді борються з корупцією, що у нас створюється система з верховенством права, яка буде йому забезпечувати захист його прав власності на ті активи, які він придбає, то це цілком можливо. Ми бачимо, що навіть у такі країни як Ізраїль, який має перманентний конфлікт, приходять іноземні інвестиції", – зазначив економіст.
Але крім гарантій для інвестора дуже важливий такий показник, як економічне зростання, додає Олександр Охріменко. "Інвестори ніколи не купують на падінні – це залізне правило", – сказав експерт.
Чи відбудеться приватизація
Разом з тим, експерти поки не впевнені, чи почнеться в Україні реальна приватизація великих держпідприємств.
Як відомо, вже не раз анонсувалися великі приватизації держпідприємств. Однак з тих або інших причин продаж відкладався.
Тільки торік держава планувала виручити від масштабної приватизації близько 17 млрд. грн. Однак, за даними Фонду держмайна, за 2015-й рік вдалося заробити всього 151,5 млн грн.
Глава ФДМУ Ігор Білоус. Фото: kmu.gov.ua
На думку Олександра Охріменка, надалі все залежатиме від домовленостей наближених до влади олігархів. "Все залежить від того, який список буде лежати у президента на столі", – сказав він.
Але ситуація може бути і дещо складнішою, вважає Ярослав Жаліло. "Є певний сегмент влади, який штовхає до максимальної лібералізації, відкритості та деолігархізації української економічної політики. Можливо тут не обійшлося без представників зовнішніх гравців, які, можливо, хочуть придбати якісь активи", – сказав він, зазначивши, що друга складова – це представники олігархизованого капіталу, який хотів би якось зберегти за собою контроль за такими підприємствами.
"Можливо, купивши їх за заниженою вартістю, а, можливо, зберігши сірий статус цих підприємств", – зазначив Ярослав Жаліло.
За його словами, протистояння цих сил політично обумовлене, і зараз складно щось прогнозувати.
"Але є підозра, що оскільки ми вже критично залежимо від міжнародних фінансових структур і фактично маємо зовнішнє управління у фіскальній сфері, то я не виключаю, що перша група може домогтися розблокування приватизації", – сказав Ярослав Жаліло.