Ремонт і реставрація м'яких іграшок – не найпопулярніша послуга, тому і майстрів, які таким займаються, дуже мало. "Айболить" плюшевих іграшок, власниця майстерні "Арт-барлогу" Олена Голд розповіла, чому вона почала цим займатися, як цьому вчаться і чого ніколи не можна робити, щоб не зіпсувати "пацієнта".
Початок
Олена здобула освіту дизайнера одягу і після закінчення навчання "шукала себе".
"Одного разу друзі запропонували зайти в популярний магазин авторських іграшок. Там був виставлений ведмедик, якому потрібна була реставрація. Жоден з майстрів не хотів за нього братися. Я його побачила і загорілася, – згадує майстриня. – Ми зв'язалися з власницею і довго обговорювали, яким чином краще полагодити. Це був 45-річний ведмедик на ім'я Марфуша, який дістався їй від покійної мами. Я вперше в житті замінила набивку, поміняла очки і носик, реставрувала ротик і найголовніше – замінила "суглоби". Потім зшила максимально точну копію Марфуші. Саме з цього моменту і з'явилася моя майстерня".
Потім Олена почала розробляти і свої авторські іграшки, паралельно відточуючи навички реставратора. Спочатку полагодила всі домашні вироби для дітей, потім збирала у друзів. Про це захоплення почали дізнаватися, в основному за допомогою сарафанного радіо. Каже, що цього ніде не вчать, тому знання і досвід отримувала в процесі роботи, щось добувала в інтернеті, радилася з майстрами. Доходом реставрацію іграшок назвати складно. Але це приємне хобі, яке приносить гроші, нехай і невеликі. Як правило, до неї в місяць звертаються від 2 до 5 разів з проханням відреставрувати іграшку.
Кому це потрібно
Зазвичай люди дивуються, що іграшки взагалі хтось береться лагодити. В ательє, як правило, не знають, як до них підступитися, або це дуже маленьке і нецікаве для них замовлення. Найчастіше приходять батьки з улюбленою іграшкою дитини, що стала непридатною. Були випадки, коли малюк так не хотів розлучитися зі своєю плюшевою собачкою, що її кілька разів непомітно забирали на кілька годин, щоб майстер встиг попрацювати.
Друга категорія клієнтів – багаті успішні люди, які в пориві ностальгії просять відремонтувати свою іграшку дитинства. Така робота – величезна відповідальність, адже часто такі іграшки в єдиному екземплярі і другого шансу немає. А є батьки, які мріють, щоб їх іграшки були як нові і подобалися вже їх дітям.
Особливості роботи
Найскладніше в роботі – що, погоджуючись на реставрацію плюшевого друга, майстри уявлення не мають, що всередині замовлення і наскільки складною буде робота. Буває, що іграшка, яка виглядає начебто непогано, всередині настільки пошкоджена, що ось-ось прийде в непридатність. Дуже часта проблема – починають перетворюватися на труху нитки у швах. Часто тканини самі по собі поганої якості, багато стрілок і зачіпок на основі. Їх може приховувати хутро, але всередині тканина вже розповзається, розповідає Олена.
Особливо непросто зі старими іграшками: більшість з них створені з використанням технології шплінтових з'єднань – механічних суглобів. Щоб їх замінити, потрібна не тільки майстерність, а й велика фізична сила, тому майстрині часто підключають до роботи чоловіків. Крім цього, у "стареньких" випадає хутро, розсипається фурнітура, а наповнювач (тирсу або поролон) необхідно замінити. Хутро "полисілим" ведмедикам буквально по волосинці імплантують за допомогою пінцета і лупи. Це дуже копітка і невдячна робота: це місце якийсь час порадує цілісністю, але все одно буде дуже вразливим.
Скільки коштує
Це недешеве задоволення, вартість ремонту стартує від 500 грн. Кожна іграшка обов'язково проходить чистку. Далі ремонт обговорюється в індивідуальному порядку, залежно від обсягу роботи. Найдорожча послуга – "відновлення по фото", коли іграшка збереглася тільки на картинці і потрібно зшити таку ж.
"Ми відшиваємо кілька (іноді і десятків) пробних версій з простої тканини, намагаючись відтворити розміри і форму, наприклад, улюбленого крокодильчика. Одразу попереджаємо, що точної копії не вийде, але намагаємося робити максимально схоже, – каже Олена. – Бували випадки, коли для улюбленої іграшки дитини, купленої в секонд-хенді за копійки, на закордонних сайтах купували дорогого "донора". Природно, це все коштує грошей, і часто чималих. Але клієнти не іграшки ремонтують – вони зберігають свою пам'ять і приємні емоції".
Як вберегти іграшки
Якщо ви хочете, щоб іграшка довго зберігала первісний вигляд, постарайтеся пояснити малюкові, що не варто її годувати, розмальовувати фломастерами (вони практично не виводяться) і тягати її по землі.
Краща температура для зберігання – кімнатна. В неопалюваному приміщенні іграшка швидко здволожиться, під впливом високих температур (на сонці або батареї) улюблений ведмедик не тільки злиняє, але і полисіє: штучне хутро такого не витримає.
Іграшку, яка забруднити, краще не прати в машинці, а віддавати в хімчистку для сухого чищення. Можна спробувати і народні методи: потерти чистою вологою ганчіркою, засипати сухою содою.
Якщо наповнювач – синтепух, врахуйте: іграшка витримає максимум 1-2 прання. Потім наповнювач почне ущільнюватися і збиватися в грудки, тому його необхідно діставати перед пранням, акуратно зробивши надріз по шву.
А ось до порад з інтернету Олена ставиться з обережністю:
"Один блогер радив розрізати животик іграшки, випрати і зашити. І демонстрував варварський спосіб вилучення наповнювача не через шов".
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, що кожна третя іграшка в Україні токсична. За даними Мінекономрозвитку, токсичні іграшки можуть негативно впливати на роботу мозку дитини.